Конфіскація авто за порушення митних правил не була пропорційним заходом...

Фабула судового акта: Заявник, громадянин України І.О. Мякотін, стверджував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з конфіскацією авто за порушення митних правил.

На момент подій, яких стосується заява, Заявник мав дозвіл на проживання в Іспанії та за його твердженням, постійно проживав там. У 2008 р. Заявник під час перетину кордону придбаним в Іспанії авто надав митним органам інформацію щодо постійного проживання і Іспанії та приїзду в Україну з метою навчання. Заявнику було дозволено тимчасово ввезти авто на митну територію України без сплати мита.

У той же час працівники ДАІ, вважаючи Заявника резидентом України, склали протокол про порушення Заявником митних правил, після чого було розпочато перевірку законності дій працівників митниці. Митна служба вилучила у Заявника автомобіль, а справу про адміністративне правопорушення було передано до суду; кримінальну справу за ухилення від сплати податків щодо Заявника не було відкрито.

Суд припинив провадження у справі, проте прийняв рішення про конфіскацію автомобіля Заявника. У судовому провадження Заявник пояснив, що працював в Іспанії, і вперше в'їхав в Україну на своєму автомобілі. В’їжджаючи в Україну, він пред'явив митним органам всі необхідні документи; від митного контролю не ухилявся. Натомість, на думку суду, Заявник під час перетину кордону надав митним органам неправдиву інформацію про місце проживання, оскільки був зареєстрований в Бердянську. Також, суд врахував факт притягнення працівника митниці до дисциплінарної відповідальності за неправильне застосування митних правил як доказ вини Заявника. Таким чином, суд дійшов висновку, що Заявник, будучи резидентом України, вніс неправдиву інформацію в митну декларацію, і внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митних органів ухилився від сплати митних зборів.

Заявник оскаржив зазначене рішення в апеляції, в тому числі відзначивши, що надав усі необхідні для митного оформлення документи, його вина не була встановлена, а суд, ухвалюючи рішення, не врахував матеріальне становище Заявника, характер правопорушення та обставини. Згодом апеляційний суд визнав Заявника винним у порушенні митних правил.

ЄСПЛ наголосив, що найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, щоб будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном було законним – тобто, відповідало положенням національного законодавства, було сумісним з верховенством права, що також включає свободу від свавілля, було доступним та передбачуваним. Втручання у володіння майном також повинне бути пропорційним, відповідним меті його застосування.

ЄСПЛ встановив, що конфіскація була передбачена національним законодавством, також переслідувала законну мету. Проте, вирішуючи питання про пропорційність такого заходу, ЄСПЛ дійшов висновку, що конфіскація була непропорційною вчиненому порушенню і, таким чином, покладала на Заявника надмірний індивідуальний тягар. Зокрема, ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб бути пропорційним, втручання повинне відповідати тяжкості правопорушення. Під час перетину кордону Заявник надав документи, що підтверджували його право на проживання в Іспанії, паспорт та митну декларацію, у яких вказав, що проживає в Іспанії – у зв’язку з чим працівник митниці вирішив, що Заявник як нерезидент має право на певний період ввезти автомобіль в Україну без сплати мита. Водночас через деякий час автомобіль було вилучено за порушення митних правил, а працівника митниці притягнено до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням недостатньої визначеності національного законодавства щодо встановлення місця проживання Заявника, а також визнання національними органами влади помилки працівника митниці, яка призвела до порушення митних правил, ЄСПЛ встановив, що Заявник умисно не прагнув порушити митні правила. Заявник також не ввозив в Україну заборонені товари, володів автомобілем на законних підставах. ЄСПЛ звернув увагу на те, що строки накладення штрафних санкцій за порушення митних правил, крім конфіскації, закінчилися на момент розгляду справи Заявника, з огляду на що національні суди могли застосувати лише захід конфіскації. ЄСПЛ наголосив, що звуження вибору санкції до конфіскації без встановлення будь-яких часових обмежень руйнує сутність необхідного «справедливого балансу» між суспільними інтересами та захистом прав особи на власність. Національні суди також не врахували аргументи Заявника щодо непропорційності конфіскації - таким чином «справедливого балансу» не було досягнуто.

Більше за посиланням:https://protocol.ua/ru/myakotin_proti_ukraini/

Новини