ГОВОРИТИ, ЩО ЮЛЬКА ЗАРАЗА, МОЖНА ! АЛЕ ЯКЩО ЮЛЬКА ЧИНОВНИК, А НЕ ФІЗИЧНА ОСОБА… СУДОВА ПРАКТИКА.

     Українці, яких загнано в тенета бідності, все більше і більше піддаються емоційним зривам. В більшості випадків, цьому причиною є ненависть до самих чиновників. Оскільки саме їх, люди вважають джерелом своїх бід. І щоб не задусити якогось знахабнілого хама власними руками, замінюють це бажання гострим слівцем. Повсякденними висловами стали слова: скотина, хабарник, упиряка. І після таких висловлювань, зазвичай, на особу, яка стає автором цих слів подають до суду. 

     Перш ніж перейти до сухої юристики, хочу сказати, що при ознайомленні з висновками Верховного Суду мені пригадався один анекдот. Епізодичною разв'язкою якого є те, що учителька все таки змусила Сьому вибачитися за образу перед Юлькою в присутності усього класу. Ну і Сьома, з величезним небажанням, встає біля дошки і каже: - «Юлька не зараза ? Ну вибачайте !» І як ми бачимо, навіть озвучивши слова до яких його спонукала викладачка, слова Сьоми вибаченнями по своїй по своїй суті так і не стали. 

                                                           

     Хочу застерегти, що є суттєва різниця поміж чиновниками, які дістали Вас, та Юлькою з анекдоту. І полягає та різниця у тому, що упирі, які п'ють Вашу кров не один десяток років є публічними особами (гостро критикувати привселюдно яких можна). А Юлька, є фізичною особою (гостро критикувати привселюдно не бажано.

 

Судова передісторія:

 

Особа розмістила пост у Фейсбук щодо працівника СБУ, з текстом критичного змісту. Ображений працівник СБУ направив позов до суду з вимогою визнати поширену інформацію недостовірною. Крім того, СБУшник просив зобов’язати автора видалити зазначений пост зі своєї сторінки, спростувати інформацію окремим повідомленням та розмістити текст судового висновку після набрання ним законної сили.

Також, вочевидь з підстав власної «бідності» він просив стягнути на компенсацію моральної шкоди більше 47 000 гривень.

 

Попри те, що суд першої інстанції позов задоволив (спираючись на те, що оціночні судження відповідача принизили честь та ділову репутацію позивача, а відтак порушили його особисті немайнові права) суд апеляційної інстанції та КЦС ВС у задоволенні позову відмовили. Основною мотивацією апеляційного суду слугувало те, що

хоча за ч.1 ст. 275 ЦК України, фізособа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, ст 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачене право кожного на свободу висловлювань.

В даній процесуальній історії ми бачимо тонку грань поміж правом на захист від поширюваної інформації та правом на вільне висловлення своїх думок.

 

Верховний суд, вирішуючи дане питання, послався на положення Декларації про свободу політичних дебатів у ЗМІ від 12.02.2004, а також Резолюцію №1165 ПАРЄ про право на недоторканність приватного життя. Враховуючи, що позивач є особою публічною, він перебуває під пильним наглядом громадськості (зокрема, громадськість має право на інформацію щодо його роботи та майнового стану), і межі допустимої критики публічної особи є більшими.

 

Водночас, позивач як публічна особа повиннен бути готовим до критики з боку громадськості(ЗМІ). Правові підстави для втручання у право особи на поширення інформації, яка містить некоректні висловлювання, відсутні, оскільки чиним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночнихсуджень.

 

А тому Пані та Панове, вже якщо Ви вже не втрималися, і все таки довелося згрішити, кажіть краще так: - «Це моє оціночне судження, але ти такий/така то ...!» 

Будьте мудрими, і нехай Вам щастить !

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73157048

Новини